є

[Ⅰ.] Літера алфавіту в лемківській говірці на позначення сполучення "й" або м'ягкого приголосного звука з голосним звуком "е".

[Ⅱ.] присл. (3 ос. одн.), Пт.

1. Так, справді.

- Є, а може і добрі бы было, кедбы тото зробили.

2. Форма третьої ос. одн. від дієсл. быти.

-Петро є добрий чловек, треба го послухати.